Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє.
Аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме.
Або волю здобути, або дома не бувати.
А йому щодня неділя.
Аби день переднювати та ніч переночувати.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Аж до діброви чути ваші розмови.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Аби день до вечора.
Аби голова на в’язах, а розум дарма.
Або грай, або гроші вертай.
Або пан, або пропав.
А вдарило б на тебе з ясного сонця.
Аби шия — ярмо буде.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Аби розум — щастя буде.
Або рибку їсти, або на дно сісти.
Або зі щитом, або на щиті.
Або зиск, або втрата.
Ані з плечей, ані з очей.
Багато снігу — багато хліба.
Бджоли раді цвіту, а люди — літу.
Бджола мала, а й та працює.
Без охоти нема роботи.
Білі руки роботи бояться.
Без роботи день роком стає.
Без вітру і трава не шелестить.
Боїться, як торішнього снігу.
Буде утіха, як з дірявого міха.
Бережи, як ока в лобі.
Бачить так, як та сова вночі.
Багато, хоч греблю гати.
Буває, що й черенок блищить.
Батога з піску не сплетеш.
Батогом обуха не переб’єш.
Бачить глаз, а зуб не дістане й раз.
Бовть, мов козел у воду.
Борода по коліна, а розуму , як у дитини.
Були б пиріжки — будуть і дружки.
Баба знехочу ціле порося з’їла.
Без вогню пече.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Брехень багато, а правда одна.
Брехун на всі заставки.
Брехали твого батька сини та й ти з ними.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить.
Брехнею хліба не їсти.
Будеш трудитися — будеш кормитися.
Без діла слабіє сила.
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
Без вірного друга великая туга.
Біля сухого дерева й сире горить.
Біль без язика, але каже, де болить.
Був кінь, та з’їздився.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Боятися смерті — на світі не жить.
Біда вівцям, де вовк пастушить.
Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться.
Без мила голить.
Бездонної бочки не наллєш.
Бесіди багато, а розуму мало.
Борода не робить чоловіка мудрим.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче.
Боязливому по вуха, сміливому — по коліна.
Було б здоров’я — все інше наживем.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.
Багато няньок — дитина без ока.
Було, та загуло.
Були у кози роги, та стерлися.
Беруть завидки на чужі пожитки.
Багато диму — мало тепла.
Багато галасу даремно.
Без Гриця й вода не освятиться.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Береться за діло, як п’яний за тин.
В сраці був, гімно видів.
Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться.
Вмій пожартувати, знай, коли і перестати.
Видно, хоч голки збирай.
Від добра добра не шукають.
Все минеться, одна правда останеться.
Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче.
Восени і курчатам корми будуть.
Восени і горобець багатий.
Він і комара не скривдить.
Вірний друг — то найбільший скарб.
Він укусить і меду дасть.
Всякий молодець на світ образець.
Все любить міру.
Від своєї тіні не втечеш.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.
Ворона й за море літала, та дурна верталась.
В очах мигтить, а в голові свистить.
Вітер свище в голові.
Високий — як дуб, а дурний — як пень.
Високий до неба, а дурний, як треба.
Великий дуб, та порохнею напханий.
Воскова вдача: аби до тепла, так і тане.
Вали кулем — потім розберём.
Віл коня шукає, а кінь його виглядає.
В очереті шукає сучка.
В криницю воду лить — тільки людей смішить.
В лісі був, а дров не бачив.
Виміняв шило на швайку.
В невмілого руки не болять.
Вона співає, як муха в глечику.
Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.
В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь.
В чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови.
Вже не в одній чарці денце бачив.
Воду п’ють, а голова з похмілля болить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Від ледачого чую, то й не дивую.
В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть.
В роботі «ох», а їсть за трьох.
Вдача собача: не брехне — то й не дихне.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Від людського поговору не запнешся пеленою.
Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти.
Він набалакає, що й на вербі груші ростуть.
Високо літав, а низько сів.
Величається, як заєць хвостом.
Вертиться, як сорока на тину.
В чуже просо не пхай носа.
Вчепився, як рак.
Ворона маленька, та рот великий.
Він такий, що з вареної крашанки курча висидить.
Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
В очі любить, а за очі гудить.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують.
Від малих дітей болить голова, а від великих — серце.
Великі діти — великі й турботи.
Всякій матері свої діти милі.
Від огня, води і злої жони — Боже борони.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Волос сивіє, а голова шаліє.
В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
Влітку один тиждень рік годує.
Весна днем красна, а на хліб тісна.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Впав у біду, як курка в борщ.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.
Вовна, не вовна, аби кишка повна.
Всього буває на віку: по спині, і по боку.
Вертиться, як муха в окропі.
Віділлються вовкові овечі сльози.
В гурті і каша їсться.
Верба хоч і товста, але зсередини пуста.
Вміння і труд все перетруть.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
Всякий свого щастя коваль.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Все купиш, лише тата й мами — ні.
Від лося — лосята, а від свині — поросята.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Втікав від вовка, а попав на ведмедя.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
В чужих руках завжди більший шматок.
Всім по сім, а мені таки вісім.
Всрайся, та не дайся.
Вибирала дівка, та вибрала дідька.
Вдача овеча, по-овечому й мекече.
Велика гуля на рівному місці.
Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає.
Вовка не вбив, а вже шкуру продає.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Гарна, як срака навиворіт.
Гора з горою не зійдеться, чоловік з чоловіком — завжди.
Глибока вода не каламутиться.
Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров’ячим маслом народилась.
Городить ні се, ні те.
Гучно, бучно, — а п’яти мерзнуть.
Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.
Грається, як кіт з мишею.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Густа каша дітей не розгонить.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.
Горе тому, в кого нема порядку в дому.
Гість — як невільник: де посадять, там і сидить.
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька.
Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.
Гарно колишеш, та сон не бере.
Гірко ковтати, та шкода вертати.
Гречана каша сама себе хвалить.
Говорив Мирон рябої кобили сон.
Гулі не одного в постоли взули.
Горілка без вогню розум спалить.
Горілка з ніг людей збиває.
Горілка — усьому доброму злодійка.
Горілочка — кума, зведе хоч кого з ума.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
Гарно сміється той, хто сміється останній.
Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
Гляне — молоко кисне.
Гарна година, та ні з ким полаятись.
Гризе, мов іржа залізо.
Глечик пополам — ні тобі, ні нам.
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.
Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь.
Гість хоч не довго буває, та все примічає.
Гарно ти граєш, та танцювати неохота.
Гониться за лисицею, а стріляє зайця.
Годяще на віник та на смітник.
Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь.
Глузд за розум завернув.
Голова — як казан, а розуму — ні ложки.
Голівонька, як маківочка, хоч витруси й викинь.
Гостре словечко коле сердечко.
Глухий що не дочує, то вигадає.
Глухий, як тетеря.
Гуляє, як риба в морі.
Говорить, як з рукава сипле.
Горе — що море: ні переплисти, ні випити.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній курці просо на думці.
Ганяють, як зайця.
Гарне життя: як собаці на прив’язі.
Голова — добре, а дві — краще.
Гнила дошка цвяха не приймає.
Гіркий тому вік, кому треба лік.
Горобець — молодець, а ластівка краща.
Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.
Гора мишу вродила.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.
Говорить прямо, а робить криво.
Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.
Голою сракою по рапатій дошці.
Густо дивиться, та рідко бачить.
Говори до гори, а гора — горою.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Говори до нього — як горохом об стінку.
Говорить, мов клоччя жує.
Гуляй, тату, — завтра свято.
Господиня: три городи — одна диня.
Друга шукай, а знайдеш — тримай.
Дружба дорожча за золото.
Добре діло — правду говорити сміло.
Де не поклав, там не візьмеш.
Добрий початок — половина діла.
Діло майстра величає.
Для всякого діла потрібні знання.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Добре слово краще за цукор і мёд.
Друзі — дзеркало одне для одного.
Дружба — мов дзеркало: розіб’єш — не склеїш.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Дарма, що малий, а й старого навчить.
Дай язику волю — заведе в неволю.
Де руки й охота, там скора робота.
Для вашого Федота не страшна робота.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Діти — як квіти: поливай, то ростимуть.
Діти плачуть, а у матері серце болить.
Де багацько няньок, там дитя каліка.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Дядько — не батько, а тітка — не мати.
Дві невістки в хаті — два коти в мішку.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Давніх друзів забувають, а при горі споминають.
Держи голову в холоді, а ноги в теплі — будеш жить вік на землі.
Де болить — там і торкаєш кожну мить.
Добрі ті зуби, та кисіль їдять.
Добре говорить, але зле робить.
Дивиться лисицею, а думає вовком.
Дивиться, як вовк на козу.
Давали, та з рук не пускали.
Давали, та з кишені не виймали.
Дай курці грядку, а їй і города мало.
Добрався, як кіт до сала.
Дірявого мішка не наповниш.
Договір дорожче за гроші.
Де люблять — не части, де не люблять — не ходи.
Діла на копійку, а балачок на гривню.
Дметься, як пузир на воді.
Далеко куцому до зайця.
Дивиться звисока, а нічого не бачить.
Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти.
Дурний язик голові не приятель.
Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше.
До роботи — в Гриця порвані чоботи.
Дай яєчко, облупи та ще й в рот поклади.
Де кисіль — там я й сів, де пиріг — там я й ліг.
Два недужих сіли та й хліб з’їли.
Дарма верба, що груш нема, — аби зазеленіла.
Далеко п’яному до Києва!
Дав дулю через кишеню.
Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк — і сам у сажі.
Два коти в одному мішку не помиряться.
Де два сваряться — третій користується.
Добрі гості, та в середу трапились.
Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість — що не постав, те з’їсть.
Де сісти, там сісти, — аби що з’їсти.
Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться.
Дурного Кирила і Химка побила.
Дурному свого розуму не вставиш.
Добра кума, та розуму нема.
Дурний на санях дрижить, а кожух під ним лежить.
Дурна, як овечка: не скаже ні словечка.
Де розумному горе, там дурню сміх.
Дурному Гаврилці усе чорнобривці.
Дурням закон не писаний.
Дурному море по коліна.
Дурень думкою багатіє.
Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає.
Дурний, дурний, а об вугол не б’ється.
Доброму і добра пам’ять.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добре кувадло не боїться молота.
Добре довго пам’ятається, а злеє — ще довше.
Держи копієчку про чорний день.
Дешева рибка — погана юшка.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Жити — Україні служити.
Живи скромніше, так усім будеш миліший.
Журавель у небі, а ти йому вже ціну встановлюєш.
Живіт та голівка — ледарська одговірка.
Живуть, як кішка з собакою.
Живіт товстий, та лоб пустий.
Ждали, ждали, та й жданики поїли.
Жінка без сраки — як село без церкви.
Жінка для освіти, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.
Жінка не черевик — з ноги не скинеш.
Жона тримає дім за три кути, а чоловік — за четвертий.
Живуть між собою, як голубів пара.
Жона — княжна, а хата не метена.
Жаба — і на вола рот роззявля.
Жвавий, як рак на греблі.
Життя, як терниста нива, — не пройдеш, ноги не втомивши.
Жив, як пес, загинув, як собака.
Жвавий, як рибка в річці.
Живий, аж шкура на ньому горить.
Живе, як у батька за пазухою.
Жаліє, як кота об лаву.
Жалів яструб курку, доки всю оскуб.
Живий про живе й думає.
Жінка — не рукавиця, мінять жінку не годиться.
Жартуй, глечику, доки не луснув.
Жартувала баба з колесом, доки у спицях застрягла.
Журба сорочки не дасть.
Живуть між собою, як риба з водою.
Живи не як хочеться, а як можеться.
Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.