Не страшно ні хмари, ні грому.
Не бійся дивитись правді у вічі.
Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять.
Не хвались, а вчись!
Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.
На все є свій порядок.
Не взявшись за сокиру, хату не зробиш.
Не одяг красить людину, а добрі справи.
Не так лінь, як не хочеться!
Нічим нічого і не зробиш.
Недаремно говорять, що діло майстра боїться.
На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.
Несміливий і своєї частки не одержить.
Не радій чужому горю.
На правду небагато слів треба.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
Не плети гівно дівці в коси.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
На охочого робочого діло знайдеться.
Не питай старого, а бувалого.
На те й голова, щоб у ній розум був.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Навчай інших — і сам навчишся.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Не кожна ж Ганна й гарна!
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
На любов і смак товариш не всяк.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не з багатством жити, а з людиною!
На двох весіллях зразу не танцюють.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина.
Не буде Галя — буде другая.
Не шукай вроди, а шукай доброти.
Не все то правда, що на весіллі співають.
Не нашого пера пташка у Iвашка.
Ну й пара! — чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх не спарував.
Нема кращого друга, як вірна супруга.
Не дай Бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.
Не та мати, що народила, а та, що вигодувала!
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Не навчив батько — не навчить і дядько.
Не трать ходу до поганого роду.
Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.
На ласий кусок знайдеться куток.
Найбільше багатство — здоров’я.
На поганенький животик і мед не йде в ротик.
Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.
Не смерть страшна, а недуга.
На свіжий цвіт і бджола літає, а зів’ялий обминає.
Не по зубах мені ці горішки.
Недовго вже йому ряст топтати!
На язиці медок, а на думці льодок.
Накрився, мов лисиця хвостом!
Не копай іншому яму, бо сам упадеш.
На тобі, Данило, що мені не мило.
Не дурний крук пустити з рук.
Не то що наївся, а і в пазуху набрав.
Набрався сорому, що й світу не бачить.
Нашим глазам не перший базар: гірше було, та перелупали!
На вовка неслава, а їсть овець Сава.
Не носи сміття під чужу хату.
Не в свої сани не лізь!
Не милься, бо голитись не будеш!
Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе!
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Не загрібай жар чужими руками!
Носиться, як кіт з салом.
Носиться, як баба із ступою.
Начебто такий великий вчений, а як придивишся — порожня посудина.
Надувся, як жаба під пеньком.
Не штука вбить крука — злови живим!
Не хвали сам себе — нехай тебе люди похвалять!
Не дивись високо, бо запорошиш око!
Не пхайся поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти!
Не хвали день до вечора.
Не кажи «гоп», поки не перескочиш!
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.
Не так-то він діє, як тим словом сіє.
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики!
Намолов сім мішків гречаної вовни.
Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на діло скупий.
Не так швидко робиться, як мовиться.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
На чужий роток не накинеш платок.
Не міряй всіх на свій аршин.
На других гомонять, а самі все лихо творять.
На цьому далеко не поїдеш — де сядеш, там і злізеш!
Не дай, Боже, ледачому та ще й хвороби.
Ні б’є, ні лає, та ні про що й не дбає.
Наморочився до самого підборіддя!
Не бери чужого нічого — не будеш боятися нікого.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне.
На іншого примова, а про себе ні слова.
Набрид гірше гіркої редьки!
Незваному гостю місце за дверима.
Нагодують калачем та й в спину рогачем!
Нащо вороні великі розмови, коли вона знає своє «кра»!
Ні нам, ні вам, ні добрим людям.
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга!
Не роззявляй рота, бо сорока влетить!
Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйсь!
Нехай буде гречка, аби не суперечка!
Назад тільки раки лазять!
Нема гіршого ворога, як дурний розум.
Не купити ума, як нема.
Немає третьої клепки в голові.
Носить голову тільки для шапки.
Носиться, як дурень з писаною торбою в будень!
Нема лісу без вовка, а села — без лихого чоловіка.
Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили.
На безриб’ї і рак риба.
На ловця і звір біжить.
На вовка помовка, а заєць капусту з’їв.
Не все так сталося, як жадалось.
Не мала баба клопоту, то купила порося, порося — кувік, а баба в крик.
Не страши кота салом.
Не питай, бо старий будеш!
Нова мітла гарно заміта.
Ночвами моря не перепливеш.
Не такий чорт страшний, як його малюють!
Не завжди коту масниця.
Нема там добра, де порядку нема.
Не трать, куме, сили, спускайся на дно!
Не нашого поля ягода.
Не думав, не гадав, як у біду попав.
На мені покатаєшся, як на їжаку!
Надувся, як сич.
Німа, як риба.
Не хоче, як коза сіна.
Нехай над ним ворони крякають.
Одна рука в долоні не плеще.
Одна бджілка багато меду не наносить.
Одне «сьогодні» краще двох «завтра».
Один сам хоробрий, а в іншого слово хоробре.
Одне хороше слово і в лютий мороз зігріє.
Одному не під силу — клич товариша.
Один палець — не кулак.
Одному не страшно, а двом веселіше.
От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх шука.
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Оженився, як на льоду обломився.
Оженивсь — перемінивсь.
Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки сини.
Одна мати родить, та не один розум дає.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.
Одної смерті не минеш, а двох не буде.
Очима світить — боком душу тягне.
Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить.
Обіцянка — цяцянка, а цяця й досі в кишені.
От ми — так ми: вовки кобилу з’їли, а ми воза не дали!
Один цвіт не робить вінка.
Одна ластівка не робить весни.
Обіцяного три роки ждуть.
Одне — творити язиком, а друге — перти плуга.
Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
От тобі далі й нічого казати — цвірінь, та й у стріху.
Ото-то горе, що риба в морі.
Очам видно, та ногам обридло.
Од ледачого поли вріж та тікай.
Одне ледаще пропаде — і то на світі полегшає.
Обібрав, як молоденьку липку!
Отакі, матінко, лихії люди: як напали на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась.
Отак: той у ріпу — той у мак.
Ось вам, дядьку, шапка і рукавиці, — гуляйте у нас ще.
От гостював, — насилу з душею вирвався!
Од одного берега відстав, та до другого не пристав.
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.
Оце надулась: наперед п’ятами обулась.
Одна була хустина, та й ту в воду впустила.
Опустив вуха, як лопух на дощ.
Один дурень зіпсує, що й десять розумних не виправлять.
Осла впізнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня — по балачках.
Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість.
Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити — підпалили хату.
Орлиний клекіт з-під хмари чути.
Одні очі і плачуть, і сміються.
Обізвався грибом, то лізь у борщ.
Один хліб завше приїсться.
Огню вогнём не потушиш.
Овес у трьох кожухах, та вітру боїться.
Охота гірш неволі.
Од поганого зерна і кури сліпнуть.
Оце пропав, як з мосту впав!
Осадила, мов горщик од жару одставила.
Опарився, як муха на окропі.
Ото, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я вас!
Праця людину годує.
Почати — починає, та кінчати не кінчає.
Поки знайде, то й сонце зайде.
По воді ходить, і пить просить.
Поле труд любить.
Під гору навскач, а на гору хоч плач.
Полохливий заєць і пенька боїться.
Пищить снігур — скоро зима буде.
Правда світліша за сонце.
Правда і в морі не втоне, і в огні не згорить.
Правда кривду переважить.
По правді роби, по правді й буде.
Правда кривди не любить.
Посієш вчасно, збереш рясно.
По роботі майстра впізнають.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим.
По твоїх справах про тебе судять.
По готовій роботі і обід смачніший.
Про нього слава на весь світ стала.
Полохлива ворона і куща боїться.
Показалась за сім вовків копиця сіна.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїми знаннями.
По можливості не кривдь і мурашку.
Показує дорогу, а сам у болото лізе.
Погані слова шкодять тому, хто їх говорить.
Поле словами не засівають.
«Поможу, поможу», а прийшло — «не можу».
Правда своє візьме.
Правда та кривда — як вогонь та вода.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Поміч у свій час — як дощ у засуху.
Потрібну річ далеко не клади.
Поспіхом та швидко — мети не досягти.
Поки не упріти, поки не уміти.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Прийшов Спас — держи рукавиці про запас.
Прийде врем’ячко — достигне яблучко й саме відпаде.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Перш ніж одружитись, треба роздивитись.
Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди.
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Поки маленькі — то й рідненькі, побільшали — погіршали, а оженилися — сказилися.
Плачте, очі, хоч довіку по доброму чоловіку.
Поганому животу і пироги вадять.
Пар кісток не ломить.
Перейшов на ліки — пропав навіки.
Проти віку нема ліку.
Пішли мої літа, як вітер круг світа.
Пройшов вік, як батогом хляснув.
Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.
Пішов на дно раків ловить.
Перед смертю не наживешся.
Під золою і жару не знайти.
При тобі — і душа в тобі, а без тебе — і душа з тебе.
Просить покірно, наступивши на горло.
Поставили козла город стерегти.
Пожалів, як вовк порося, — від’їв ніжки та й уся.
Пожалів вовк кобилу — залишив хвіст і гриву.
Повадиться вовк у кошару ходити, то все стадо перебере.
Пропав — і собаки не гавкали.
Пройшов вогонь і воду.
Пройшов крізь сито і решето.
Посеред зими і льоду не випросиш у куми.
Помастили губи медом, а облизати не дали.
Поганому виду нема стиду.
Погані очі все перелупають.
Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.
Прип’явся, як реп’ях до кожуха.
Прилип, як шевська смола до чобота.
Погана та дівка, що сама себе хвалить.
Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться.
Пнеться, як жаба на купину в гарну годину.
Пишається, мов кошеня в попелі.
Перше у волок подивиться, тоді рибкою й хвалиться.
Поперед охоти зайця не лови.
Полову їсть, а фасону не втрача.
Передав куті меду.
Присягалися сліпці, що своїми очима бачили.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою — ані до порога.
П’ять днів нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.
Поки зайця вб’ють, то вола з’їдять.
Пішла по масло, — та й в печі погасло.
Пішов глечик за водою, та й пропав там з головою.
Пішов посол та й упав у розсол.
Пішов по селу добувати киселю.
Під жабою лід розстає, — піді мною мерзне.
Приніс з бублика шнурочка.
Пізно берегти вино, коли бочка порожня.
Прощай розуме, як з горілкою зустрівся.
П’янство — в роботі не товариш.
Пора кумі і за розум взятися: не все пити — треба похмелятися; а з похмілля знову на весілля.
П’яний та дурний — рідні брати.
П’яному й кози в золоті.
Перше — що я горілки і в рот не беру, друге — що й день не такий, а третє — що я вже дві випив.
П’яний — гірше скаженого пса.
Перша чарка — на здоров’я, друга — на веселощі, а третя — для сварки.
П’яному гори немає — усе рівно.
П’яному й калюжа по вуха.
Пора тобі, п’яниця, протверезиться, а гульвісі остепениться.
Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав.
Прийшло махом — пішло прахом.
Полохається, як заєць бубена.
Пішла душа в п’яти.
П’ятами накивав, — аж залопотіло.
Погано, як боїться: лиха не мине, а ще й натремтиться.
Просили на дорозі, щоб не були на порозі.
По бороді текло, а в роті сухо було!
Подали груш, то й з-за столу руш.
Прийшли непрохані, то й підем некохані.
Поїхав погостювать, а прйшлось горювать.
Погуляв, як собака на вірьовці.
Приший кобилі хвіст.
Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що.
Піймав смаленого вовка.
Проміняв бика на індика.
Проміняв шило на мотовило…
Плив, плив, та на березі й утопився.
Попав, як сліпий на стежку.
Погнався за зайцем, та коневі голову зламав.
Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Пішов по шерсть, а вернувся сам острижений.
Після бійки кулаками не розмахують.
По морі плавав, а води не бачив.
По хаті ходить, а дверей не знайде.
Поки суд та діло, а кошеня сало з’їло.
Поки бабуся спече книші, то в дідуся не буде душі.
Перетреться, перемнеться, та й так минеться.
Про мене, Семене, аби я — Iван!
Пішого сокола й ворони б’ють.
Підстреленого сокола й ворона клює.
Послухай дурного, то й сам дурним станеш.
Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
Пізнаєш дурного по реготу.
Прудка ріка береги розмиває.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Пустився в бійку — чуба не жалій.
Підеш туди, куди Макар телят не ганяв.
Пішов, як за море срати.
Потрібно, як п’ятої ноги собаці.
Подивився, мов кислицю з’їв.
Попав пальцем в небо.
Погане порося і в петрівку мерзне.
Почин дорожче грошей.
Прирівняв солов’я до зозулі.
При добрій годині і дурень човнем правитиме.
Покинув живе і пішов шукати мертвого.
Позиченими зубами кістки не розгризеш.
Робота спільна — як пісня весела.
Робить, як мокре горить.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Рана загоїться, а лихе слово — ні.
Розумний бачить правду, чесний не порушує слова.
Редьці до цукру нічого рівнятись.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
Роби до поту, а їж в охоту.
Розум — скарб людини.
Розумний батько сина спитати не соромиться.
Розумний всякому дає лад.
Розумний научить, а дурень намучить.
Розумну річ приємно й слухать.
Розумна голова, та дурному попалася.
Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи та й сам за ним піди.
Раз літо родить.
Роби на дворі — буде й в коморі.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втовкмачить.
Росте, як на дріжджах.
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Розумна дитина в батьковій свитині.
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
Рід великий, а пообідать ніде.
Рожа червона, та й та блідне.
Рив, доки жив, а по смерті його зарили.
Розносивсь, як чорт з бубном.
Роздайся, море, — жаба лізе.
Розбалакались, як свиня з гускою.
Розжуй, та ще й в рот поклади!
Розходилась, як квочка перед бурею.
Роззявив рот, як вершу.
Ротом дивиться — нічого не бачить.
Розуміється, як глуха в танцях.

Статистика

---

Онлайн всего: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0