Швидкий, як черепаха.
Шкода про те говорити, чого не можна зробити.
Шляхом свободи йти — до щастя прийти.
Шануй людей — і тебе шануватимуть.
Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.
Шкода про те й говорити, чого не можна зловити.
Шукає вчорашнього дня.
Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі.
Шиє, поре — ниткам горе.
Шовкова борідка, та розуму рідко.
Шила в мішку не сховаєш.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
Шилом моря не нагрієш.
Шастає, мов миша у пастці.
Шабля ранить голову, а слово душу.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Шалёная муха вкусила за вухо.
Що посієш, те й пожнеш.
Щасливо там жити, де гуртом робити.
Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.
Що у воду впало, те пропало.
Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носити.
Що сьогодні утече, то завтра не зловиш.
Що сіре, те й вовк.
Щира правда всюди куток знайде.
Що на місці лежить, то саме в руки біжить.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
Щедрий на батьківські гроші.
Що вимовили язиком, того не виб’єш і кілком.
Що написано пером, то не виволочиш валом.
Щоб узнати чоловіка, треба з ним пуд солі з’їсти.
Щоб дати пораду, треба казати до ладу.
Щира праця мозолева.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Що голова, то й розум.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питай.
Що в молодості навчишся, то на старість як знахідка.
Що може вродити камінна гора, коли в їй води нема.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Щука пропала, а зуби залишились.
Ще не зловив, а вже поривається скубти.
Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити.
Що схопив, те й змолов.
Що знає кум, те знає кумова жінка, а вже від неї і все село.
Що маєш казати — то поперед обмірковуй.
Що ступить, то й збреше.
Щоб лиха не знати, треба рано вставати.
Щоб знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав.
Що не складно, то не ладно.
Що в тебе вийшло — тарантас чи дишло?
Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.
Що ті гроші, як чортма в голові.
Що не скаже, то все півтора людського.
Що не холод, як козак молод.
Що край — то звичай, що сторона — то новина.
Що в серці водиться, то на язику не втаїться.
Щастя добре, а правда краще.
Що маємо — не дбаємо, втративши — плачемо.
Що винен — оддати повинен.
Що було, то мохом поросло.
Щоб ти крізь сонце пройшов.
Щоб на тобі шкура загорілась.
Що там і говорить, коли нічого й балакать.
Що город — то норов.
Що інше сільце, то інше слівце.
Що інша хатка, то інша гадка.
Що голова, то розум.
Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш.
Щастя біжить, а нещастя лежить.
Щастя з нещастям на одних санях їздять.
Щастя має ноги, а біда роги.
Щастя знає, кого шукає.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Що правда, то не гріх.
Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
Що комар — то й сила.
Що ти за велика цяця?
Що скаже, — неначе зв’яже.
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Юхим вийшов із води сухим.
Юхима шукає Хима, а Юхим біля неї.
Юга йде, — чи не димить де.
Яка яблунька, такі й яблука.
Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як не гівно, то засрана тріска.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
Як сам добрий, то добром і тобі відповідають.
Язик базікає, справам заважає.
Яка совість — така і честь.
Якщо раз збрехав — назавжди брехуном залишився.
Я з тобою — як риба з водою.
Як дбаєш, так і маєш.
Як багацько птиць — не буде гусениць.
Як мед — то й ложкою.
Як сіль, в очі встряв.
Язик до Києва доведе.
Який Сава, така й слава.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Яка головонька, така й розмовонька.
Які літа — такий розум!
Якби не зима, то літо було б довше.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка грушка, така й юшка.
Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде.
Якби літа вернулись, то ще б хлопці горнулися!
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна як придивилась, то й сказилась.
Яку йому кару дати? — оженить його, то й буде знати!
Як була я дівчиною — до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею — перестали ходить і з водицею.
Як гарна молодиця, то й гарно подивиться.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як оженився, так зажурився: треба горшки, миски і колиски.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як жениться — то мостом стелиться, а як ожениться — то кісткою в грудях стає.
Як не стане — то батько дістане, як не буде — то мама добуде.
Як грибочки, ростіть, діточки.
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або жодного разу не їв.
Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.
Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер — хамелю, і насилу п’ятдесят умелю.
Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.
Янгольський голосок, а чортова думка.
Язиком — ось я! А на ділі — свиня.
Ясні очі, та чортові думки.
Як «на» — то чує, а як «дай» — то глухий.
Як твоє не мелиться, не бігай з кошиком.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Якби свині крила, вона й небо зрила б.
Якби свині роги, то людей би всіх поколола.
Язиком гори ворочає.
Язик без кісток: що хоче — лопоче.
Язик має й коняка — та не балака.
Язик мій — часом ворог мій.
Як на своєму язику не вдержиш, то на чужому не втаїш.
Якби сам був білий, то б не чорнив другого.
Як маєш брехати, то краще мовчати!
Як до роботи — дитина, а заміж — дівка.
Як до діла — так і сіла.
Як не надолужив на спанні, то на взуванні.
Якби хліб та одежа — то їв би лежа.
Як прийшли жнива — я чуть жива, а як прийшли покрова — я стала здорова.
Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.
Як проголодається, то хліба дістати здогадається.
Як є — розійдеться, а нема — обійдеться.
Як до праці — руки дрижать, а чарочку добре держать.
Як випили варенухи, то й загули, наче мухи.
Як гуляв, так гуляв, — ні чобіт, ні халяв.
Як п’ян — то капітан, а проспиться, — то й свині боїться.
Я йому слово, а він мені десять.
Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай.
Як був квас — то не було вас, а як настало квасило — то і вас розносило.
Яке частування, таке й дякування.
Як їдять та п’ють — то й кучерявчиком звуть, а як поп’ють, поїдять, — прощай, шолудяй.
Як часто за шапку береться, так не скоро піде.
Як на пень з’їхав.
Я йому про цибулю, а він мені про часник.
Я йому — вісімнадцять, а він мені — без двох двадцять.
Який Яків, стільки і дяки.
Як заспіває, то й волос в’яне.
Я не я й и рука не моя.
Якби все одно, то лазили б у вікно, а то дверей шукають.
Як голова без голови, то й ноги не ходять.
Як з дурнем тягаться, краще відцураться.
Як дурень з печі.
Як напише дурень, то не розбере й розумний.
Як топишся, то й за бритву вхопишся.
Як у лісі гукнеш, так і відгукнеться.
Який стук, такий грюк.
Яке «помогайбі», таке й «доброго здоров’ячка».
Як захоче коза сіна, то до воза прийде.
Як на гріх, то й граблі стріляють.
Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив.
Як не переплатиш — то й не купиш, як не спустиш — то й не продаси.
Як кота дома нема, то миші по столу бігають.
Як спиться, то не сниться.
Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги.
Як комар наплакав.
Як з гуски вода.
Як з гілля зірвався.
Як руками одняло.
Як гороху, тих знайомих: куди не піду, то випхнуть.
Як є голова, то й носи здоров.
Якби у мене було пшоно та сіль, то я б зварив кашу, та жаль, що немає сала.
Якби кури не заклювали, то ще живий би був.
Якось-то Бог дасть: батько хату продасть, псів закупить — ніхто не приступить.
Які мамка й татко — таке й насіння.
Як їв — то аж упрів, а як працював — то аж задрімав.